Войнов Юрій Миколайович

Юрій Миколайович ВойновЮрій Миколайович Войнов (29 листопада 1931, селище Калінінське, Московська область, РРФСР — 22 квітня 2003, Київ, Україна) — радянський футболіст, півзахисник, радянський і український тренер.

Заслужений майстер спорту СРСР (1959). Заслужений тренер Української РСР (1968).

Один із найкращих центральних півзахисників в історії радянського футболу.

Біографія

Юрій Войнов розпочав свою кар'єру виступами за команду заводу ім. Калініна, м. Калінінград Московської області (1949—1950), далі у скромному митищенському «Зеніті», з яким однак виграв у 1950 році першість Московської області.

У 19-річному віці Войнова запрошують в інший «Зеніт» — із Ленінграда. У 1954 році вперше був викликаний у збірну СРСР на матч зі збірною Угорщини. У листопаді 1955 року, встигнувши проявити себе у збірній, він перейшов із «Зеніта» у київське «Динамо», куди його запросив Олег Олександрович Ошенков.

Деякий час перехід в київську команду був під питанням (через інтриги московських клубів), і лише перед самісіньким стартом футбольного сезону 1956 року Войнову дозволили грати за «Динамо». У 1959 році команду залишив Ошенков, а місце головного зайняв москвич В'ячеслав Соловйов, перед яким стояло завдання — виграти чемпіонат СРСР.

Восени 1961 року разом з київським «Динамо» виграв золоті медалі чемпіонів СРСР. Це був 1-й успіх киян.

Успіхи в матчах за збірну СРСР

За підсумками ЧС-1958 Войнов ввійшов до складу символічної збірної світу (куди не попав знаменитий Пеле).

Перший Кубок Європи, виграний збірною СРСР у 1960 році, — найвище досягнення у футбольній кар'єрі Юрія Войнова. В 1/8 фіналу у суперники збірної СРСР попали угорці. В Москві наша команда виграла — 3:1. В Будапешті збірна СРСР знову святкувала перемогу — 1:0. Переможний гол забив Войнов.

Разом з командою грав і в Парижі, на «Парк де Пренс». Провів обидва матчі — з Чехословаччиною і Югославією. В фіналі взяв участь в гольовій комбінації, яка привела до переможного голу Віктора Понєдєльника.

Став першим і єдиним футболістом київського «Динамо», який завоював титул чемпіона Європи.

Тренерська кар'єра

У 1964 році Войнов переїхав до Одеси, очолив «Чорноморець» і вивів його у півфінал Кубка СРСР. В цій команді у тренера Войнова грали екс-партнеры по «Динамо» Валерій Лобановський і Олег Базилевич.

Після «Чорноморця» Войнов тренував «Суднобудівник» (Миколаїв) (1967—1969, 1978—1979), «Шахтар» (Донецьк) (1969—1970), «Будівельник» (Полтава) (1970—1972), «Металіст» (Харків) (1972—1973), СКА (Київ) (1976—1977). Пізніше деякий час працював інструктором фізкультури на заводі, а в 57 років пішов на пенсію.

Після розпаду СРСР виявився практично нікому не потрібним. Через низьку пенсію змушений був підпрацьовувати різноробочим, деякий час навіть подумував про самогубство. За власним зізнанням, від петлі врятував Григорій Суркіс, який запросив працювати у щойно створену ПФЛ України. У 1996 році Войнов зайняв посаду головного інспектора.

Помер 22 квітня 2003 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Жанри

Підписатися на новини

.