Проза : Сучасна проза

Злодій

Дрозд Володимир Григорович

Злодій

В оповіданні «Злодій» письменник ставить і вирішує моральні проблеми, викликані протиставленням моралі, закону, з одного боку, та життя дитини, яка може померти голодною смертю — з іншого.
Життя як життя

Дрозд Володимир Григорович

Життя як життя

2003

Крізь шибки вікна у краплях недавнього дощу бачу: дід Данило до мене дибає. Тяжко дибає, раз у раз зупиняючись і обвисаючи на милицях, а дерев'яну ногу випростує уперед, наче просушує на легкому літньому вітерці. Рідну ногу свою Данило загубив на лузі, по той бік Дніпра, на початку осені сорок першого року, коли тікав від червоних під німця. Чиясь міна, пострілювали з обох боків, упала поруч і одчикрижила ногу вище коліна. Доповз до берега, почав кричати «Перевозу!», уже стікаючи кров'ю, на...
Жертва диявола

Дрозд Володимир Григорович

Жертва диявола

1991

Губи в'яжуть звичний ланцюжок слів, благоговійно біліють на тлі сутани долоні чи, зведені догори, випромінюють віру, а молитва все віддаляється, лине до рожевих янгольських крил на стелі, ніби хмари солодкого фіміаму, і настає хвилина, коли вчений радник святої служби Юліус Мільх почувається наодинці з самим собою. Тепер слова його і рухи, навіть вираз обличчя живуть поза ним, самостійно, відчужено. Спершу Юліус подивовано стежить за ними, але дуже швидко це набридає, як набридли безконечні...
Замглай

Дрозд Володимир Григорович

Замглай

Із твором В. Дрозда «Замглай» зв'язані здобутки химерної прози, українського варіанту модного в літературі 70-х міфологізму. Художня умовність у В. Дрозда цілком оригінальна, несилувана, вигадливо-розкута, виростає із традицій національної «химерії» та демонології — і літературної (В. Дрозд підкреслює вплив на нього Гоголя й Лесиної «Лісової пісні»), і фольклорної — казки, легенди, переказу, бувальщини, уламків слов'янської міфології, яка донині тримається «поліських лісів та боліт із усім...
Ворон

Дрозд Володимир Григорович

Ворон

1989

Оповідання «Ворон» містично-філософське за жанровою ознакою. Сюжет побудовано на вірі у перевтілення душі. Поринаючи письменницькою фантазією у незвідані трансцендентні виміри, В. Дрозд уявляє життя батькової душі після смерті. Оповідання — перший роздум письменника над сутністю реінкарнації. Він повернеться до цього питання набагато пізніше у романі «Острів у Вічності».
Сонце

Дрозд Володимир Григорович

Сонце

Найбільш яскравими зразком химерної прози В. Дрозда є оповідання "Сонце". Алегоричність цього фантастичного оповідання не була усвідомлена тогочасною цензурою. Саме тому, можливо, його так легко було надруковано.
Семирозум

Дрозд Володимир Григорович

Семирозум

Один з перших творів В. Дрозда — повість «Семирозум» (1967) прикметна документальною вірогідністю, філософсько-аналітичним заглибленням у дійсність, ліричною тональністю, казково-фантастичними елементами оповіді. Ліро-епічна форма викладу дала авторові змогу органічно переплести епічні картини історії сіверського Полісся з емоційно-проникливими, схвильованими коментарями ліричного суб’єкта — певною мірою «я» письменника. Стильовою домінантою твору є його автобіографічна основа, що зумовлює...
Пори року

Дрозд Володимир Григорович

Пори року

Це був звичайнісінький Дідько з роду домовиків: куций ротатий патлань з гузками ріжок над чолом і вогнистими очима. Він жив на горищі старого п'ятиповерхового будинку, в темнім закапелку між димарем котельні і іржавими ночвами, що їх затарганив сюди двірник, коли дах протікав. Він був давній, як світ, і знав, що буде завжди, допоки світу; буття без меж, у вічності, зробило його мовчазним і розважливим...
Пігмаліон

Дрозд Володимир Григорович

Пігмаліон

Відтепер він голився двічі на день: ранком, коли сходив у майстерню, та увечері, по роботі, і то тільки для того, щоб зайвий раз з безжальною і трохи нарочитою одвертістю нагадати собі, що він старіє. Чіпким, точним зором фахівця Майстер Пігмаліон обмацував своє обличчя в дзеркалі і помічав найтонші зморшки біля очей, зібгану шкіру од широко розкриленого носа до підборіддя, підозріло високе чоло, що, здавалося, вищало з кожним днем (острівок чубка обступали білі серпи залисин), і очі, в яких...
Музей живого письменника, або моя довга дорога в ринок

Дрозд Володимир Григорович

Музей живого письменника, або моя довга дорога в ринок

Нова автобіографічна повість відомого українського письменника, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка, весела, дотепна, читається легко, захоплює гострим сюжетом. І водночас, як і більшість творів В. Дрозда, це річ серйозна, це — сміх крізь сльози. Це — глибоко-аналітична, правдива розповідь про долю славного літературного покоління шістдесятників.
Листя землі. Том 2

Дрозд Володимир Григорович

Листя землі. Том 2

2003

«Листя землі» — це нові книги однойменного роману, що, за визначенням дослідників, став «народною Біблією» українців. В основі книг — долі багатьох поколінь людей рідного письменнику поліського краю, через сприймання яких відтворюється «жорстока мудрість життя живого».
Автор висловлює глибоку вдячність людям, які свого часу надиктували йому або написали спогади про пережите. Без таких спогадів, без пошуків дослідників нашої гіркої минувшини ці книги не були б написані.
«Листя землі»...
Листя землі. Том 1

Дрозд Володимир Григорович

Листя землі. Том 1

1992

«Справжній літописець свого буття — сам народ, письменник — лише вуста його… Десятиліттями я записував і збирав свідчення людей, які пройшли крізь великі випробування новітнього часу, їхні поривання і надії, їхні думи, досвід їхнього життя, нерідко — трагічний, духовний пошук народу — основа цього роману». Так сам автор писав у передмові до журнальної публікації першої частини «Листя землі». Уже перша публікація привернула увагу багатьох читачів, що розуміються на високохудожньому...
Листи з фронту

Дрозд Володимир Григорович

Листи з фронту

Покотилося по селу, що баба Марійка померла. Першими забігли, по дорозі до школи, сестрині онуки. Через поріг — а баба Марійка наварила вермішелі, маслом засмачила й кошенят годує. Привела їх кішка двійко, аж тут Дзюнзюрка нагодилася: давай, каже, я в рівчаку їх потоплю, саме негода така, бурчак реве, подумати страшно. Марійка й пожаліла кошенят, тепер ось клопіт...
Ладимир

Дрозд Володимир Григорович

Ладимир

За тиждень до свят Галька заходилася білити хату, і на ферму поратись пішов Ладимир. Як гнав телят до водопою, його перестріла зоотехнічка, але тільки зиркнула і про підміну нічого не сказала: Галька з тим і ставала до телят, що чоловік, коли треба, підмінятиме — немовля на руках, ще й за спідницю двоє тримаються.
Кінь Шептало на молочарні

Дрозд Володимир Григорович

Кінь Шептало на молочарні

Незважаючи на «критичні зауваження» тогочасних критиків на оповідання «Білий кінь Шептало» (1965 р.), В. Дрозд написав продовження — «Кінь Шептало на молочарні», надруковане у 1967 році. У творах письменник зачіпав важливу вселюдську проблему особистості в суспільстві. Нині обидва твори добре відомі читачам і перекладені багатьма мовами.
Катастрофа

Дрозд Володимир Григорович

Катастрофа

1968

Дія роману «Катастрофа» відбувається в невеличкому містечку Терехівці, переважно в редакції районної газети, подібної до тої, в якій працював В. Дрозд на початку своєї кар’єри журналіста. Своєрідна подача матеріалу в романі «Катастрофа». Перший великий химерний твір В. Дрозда є цілком новаторським, особливо на час свого написання. У романі ніби існує два паралельні світи: мікросвіт Терехівської редакції — рядової установи радянських часів із звичайними робочими проблемами, та внутрішній світ...
Дощі у травні

Дрозд Володимир Григорович

Дощі у травні

1980

Доктор біологічних наук Андрій Васильович Приймак (підлеглих по лабораторії і Колег в інституті він привчив вимовляти замість Приймак — Прймак, а якщо хто забувався — уперто поправляв) не любив, згадувати свого дитинства. Рахунок дням своїм і рокам вів од того дощового ранку, коли з диктовим чемоданчиком у руці, у бавовняному костюмчику й парусинових черевиках вийшов на привокзальний майдан і, довідавшись, що до університету — три трамвайні зупинки, почимчикував пішки, аби заощадити на...
Білий кінь Шептало

Дрозд Володимир Григорович

Білий кінь Шептало

1969

Химерна проза.
«Білий кінь Шептало» — одне з ранніх оповідань В.Дрозда, написане в ті роки, коли після епохи жорстокої цензури література, як один з видів мистецтва, вперше розвивається в умовах практично повної свободи. В основі твору — проблема людини, особистості і натовпу, дійсності і мрії.
Українська мала проза XX століття: Антологія

Кобилянська Ольга Юліанівна, Коцюбинський Михайло Михайлович, Українка Леся, Стефаник Василь Семенович, Черемшина Марко (Іван Семанюк), Мартович Лесь (Олекса Семенович Мартович), Яцків Михайло Юрійович, Могилянський Михайло Михайлович, Винниченко Володимир Кирилович, Хвильовий Микола (Микола Григорович Фітільов), Любченко Аркадій Панасович, Підмогильний Валеріян Петрович, Яновський Юрій Іванович, Косинка Григорій Михайлович, Вільде Ірина (Дарина Дмитрівна Макогон), Домонтович Віктор (Віктор Платонович Петров), Косач Юрій Миколайович, Костецький Ігор (Мерзляков Ігор В'ячеславович), Довженко Олександр Петрович, Первомайський Леонід Соломонович, Загребельний Павло Архипович, Симоненко Василь Андрійович, Тютюнник Григір Михайлович, Шевчук Валерій Олександрович, Гуцало Євген Пилипович, Овсянникова Любов Борисівна

Українська мала проза XX століття: Антологія

2007

У цій книжці представлено найкращі твори українських новелістів XX століття, зокрема Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Михайла Яцкова, Василя Стефаника, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Ігоря Костецького, Григора Тютюнника, Тараса Прохаська, Оксани Забужко.
Наша мала проза розкрила психологію перечулених, мімозно вразливих нових жінок епохи декадансу — і неймовірно трагічний досвід галицьких переселенців у Новий світ, високий ідеалізм митців-модерністів, котрі поставили...
Вісім. Жіноча мережева проза

Черепкова Настасья

Вісім. Жіноча мережева проза

2006

Вісім різних доторків до життя восьми авторок, які однаково вправно пишуть латинкою і мовою програмування, малюють, готують їжу та аналітичні звіти, ведуть репортажі з «гарячих точок» планети, розбивають серця, щоб потім знов і знов склеювати їхні уламки. Учасниці проекту «8» — іронічні, дотепні, інколи магічні, пронизливі, зворушливі. Їхній літературний голос часом звучить хрипко, але ніколи не фальшивить.
Для всіх, кого цікавлять сучасна проза, жінки й Інтернет.

Жанри

Підписатися на новини

.