Проза

Три долi

Вовчок Марко (Марія Олександрівна Вілінська)

Три долi

У сло­бо­дi я ро­ди­лась - П'яти­гiр. Там, не­да­леч­ке од нас, - мо­же, ко­ли Сло­бо­дянськi сто­ро­ни до­во­ди­лось пе­реїздить, то чу­ва­ли, - ста­ра жо­на ви­ко­па­ла пе­че­ри у крей­дя­нiй го­рi? Трид­цять чи со­рок лiт ко­па­ла, - та­кi ве­ли­кi ви­ко­па­ла, гос­по­ди! Бу­ло, ми хо­ди­мо ма­ли­ми по пе­че­рах тих, - за­па­ли­мо вi­ти сос­но­вi та й хо­ди­мо; а хiд узенький та низький i ду­же труд­ний. Мiж людьми йде, що бу­ла то жо­на вельми древ­ня й не­моч­на, а ду­ху ве­ли­ко­го. То,...
Сестра

Вовчок Марко (Марія Олександрівна Вілінська)

Сестра

Мати вмерла — я ще малесенькою була, добре й не запам'ятаю. Тільки мені наче сниться, що хитав мене хтось у колисці і співав надо мною тихесенько.

Як поховали паніматку, батько не хотів удруге оженитись. «Не буде вже над мою першу милу, — було каже. — Коли Господь її прийняв, нехай уже діточки господарюють!»

Батько наш був дуже добрий; жалував нас обох рівно, і брата й мене. Жили ми при достатку, всього було доволі; що було собі задумаю, те й зроблю: все мені вільно було. Що яке-то моє...
Оповiдання

Вовчок Марко (Марія Олександрівна Вілінська)

Оповiдання

У скарбниці вітчизняної культури літературна спадщина письменниці Марко Вовчок (1833-1907) займає почесне місце. І.Франка називав письменницю "Ясній зіркою нашої літератури", ставив її в ряд "борців за свободу і людські права пригноблених народних мас". Понад п'ятдесят років свого життя Марко Вовчок присвятила літературній творчості. В даний видання увійшли кращі твори письменниці.
Невільничка

Вовчок Марко (Марія Олександрівна Вілінська)

Невільничка

«Невільничка» Марка Вовчка є оригінальним прикладом оповідання-казки. Сама письменниця називає твір казкою, її основою стала народна «Дума про Самійла Кішку». У творі чітко спостерігається перша з основних ліній у підході до історичної прози, де є вигаданий герой, який опиняється в центрі важливих історичних подій. Вони інтерпретуються через призму його почуттів і уявлень. Підвид оповідання визначений казкою не безпідставно. У ньому збережені основні жанрово-структурні особливості і форми і...
Ледащиця

Вовчок Марко (Марія Олександрівна Вілінська)

Ледащиця

Пані, у якої служила героїня твору, була не дуже стара. Батько її покійний був князем, тому вона не пропускала можливості нагадати кожному про це, показуючи його портрет. Забувала тільки сказати, що прогуляв князь увесь свій маєток, і їй залишилася тільки материзна — невеликий будиночок із садком у місті.

Половину будинку здавала пані квартирантам, яких годувала, з того й жила.
Iнститутка

Вовчок Марко (Марія Олександрівна Вілінська)

Iнститутка

Люди дивуються, що я весела: надiйсь, горя-бiди не знала. А я зроду
така вдалася. Уродись, кажуть, та i вдайся... Було, мене й б'ють (бодай не
згадувать!) - не здержу серця, заплачу; а роздумаюсь трохи - i смiюся.
Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче, - то так i моє лишенько. Якби
менi за кожною бiдою моєю плакати, досi б i очi я виплакала. Батька-матерi
не зазнаю: сиротою зросла я, при чужинi, у людях. Хоч не було дiла
важкого, - так забували про мене, чи я не...
Горпина

Вовчок Марко (Марія Олександрівна Вілінська)

Горпина

Безпосередні зустрічі і розмови з кріпаками, вивчення їхнього життя глибоко вражали Марка Вовчка і викликали в неї жагуче бажання розповісти правду, особливо про безправне становище жінок-селянок. В оповіданні «Горпина» письменниця створила типовий образ пана-ліберала і довела, що майже всі пани — люті вороги народу. Горпина — головна героїня оповідання — була «білолицею, гарною і веселою, а прудкою, як зайчик: і в хаті, й надворі в’ється, порядкує, господарює, і співає, і сміється, аж геть...
Два сини

Вовчок Марко (Марія Олександрівна Вілінська)

Два сини

Чоловік умер, двоє діток мені покинув, два сини. Треба мені заробляти, треба своїх діток годувати. Не справлюсь сама. Те продала, те продала - усе попродала. Важко нам, убогим, своє добро збувати, що воно в нас кров'ю обкипіло!
Збула... Клопочуся, бідкаюся - з ночі до ночі. Ніколи раразд і діточками втішатись...
Дев'ять братiв i десята сестриця Галя

Вовчок Марко (Марія Олександрівна Вілінська)

Дев'ять братiв i десята сестриця Галя

Жила собі удова коло Києва, на Подолі, та не мала щастя-долі: було гірке її життя. Терпіла вона превелику нужду та вбожество. Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяяли та виблискували церкви золотохресті, де люди з ранку та до вечора ворушилися й копошилися, а такого вбожества безпомошною, яке удова собі мала, то хоть би і у глухій глуші пошукати, - там, де людського житла ані садиби не знайти, людського образу не стріти й голосу не почути, а жити з птицею та з...
Ворона і гадюка

Франко Іван Якович

Ворона і гадюка

На дупластій, головастій вербі над річкою звила собі Ворона гніздо. Не сподіваючись ніякого лиха, нанесла яєць, висиділа, а коли повикльовувалися з яєць Вороненята, стара Ворона полетіла шукати для них поживи...
Лікарня на відлюдді

Волков Олексій Михайлович

Лікарня на відлюдді

2007

Сенсація! Творчість Маестро інтелектуального детективу Олексія Волкова засяяла новою гранню. Свій новий роман автор присвятив колегам по фаху — лікарям. І зробив це настільки весело, феєрично й, найголовніше, щиро, що не залишається жодних сумнівів: талановита людина талановита в усьому.
А як же детективний сюжет? — запитаєте ви. Далебі Маестро, він на те й маестро, аби за жодних обставин не відступити від обраного шляху. Цей детектив, чи то пак трилер у його виконанні не менш...
С@мотність в мережі. 15 хвилин по тому

Вішнєвскі Януш (Janusz Leon Wiśniewski)

С@мотність в мережі. 15 хвилин по тому

Бо він був в моїй уяві перед прологом. Був там від першого слова «С@мотності…», яке я вистукав з клавіатури свого комп’ютера. Не було там ще ні другого розділу, ні середини ані епілогу. Але був пост-епілог. Я його створив в Берліні, на вокзалі Ліхтенберг на лавці 18 серпня 1998 року. Саме починався мій день народження, а я на тій лавці чекав на поїзд до Франкфурту. Я не включив його до рукопису «С@мотності…», котрий надіслав до видавництв "Czarne" i "Prószynski i S-ka", тому що в той час мені...
Терень

Винниченко Володимир Кирилович

Терень

1989

Менi треба було на якийсь час сховатися. Я взяв селянський пашпорт,
вiдповiдно цьому одягся i поїхав.
Станцiя, де я вийшов, була маленька, старенька, як старовинна,
дерев'яна сiльська церковця. На станцiйному подвiр'ї чекали пасажирiв
фурмани. Вони подивились на мене байдужими очима, зробивши менi цим тайну
втiху...
Студент

Винниченко Володимир Кирилович

Студент

1919

Володимир Винниченко не залишався осторонь складних революційних подій 1905 року — сам писав листівки, видавав брошури, намагаючись розбудити національну і класову свідомість селян. Не раз він з товаришами вирушав у села для роз’яснювальної роботи на місцях.

В оповіданні «Студент» розповідається про те, як у селі трапилася пожежа. Нещасні люди збирають рештки пожитків і не знають, що робити далі. Їм хочеться знайти хоч ворога-палія і зігнати на ньому злість. Несподівано кимось...
Чорна пантера i бiлий медвiдь

Винниченко Володимир Кирилович

Чорна пантера i бiлий медвiдь

У творі автор намагається художньо розв'язати хворобливі для інтелігента проблеми моралі, норми поведінки, починає боротьбу із його негативними якостями.
Присутні такі конфлікти:
митець і буденне життя;
митець і кохання;
митець і совість.
Твір складається із чотирьох дій.

Це історія молодої сім'ї: невизнаного генія і його дружини. Вони потрапляють в залежну ситуацію — їхня маленька дитина, Лесик, хворіє, його потрібно вивезти з Парижа. Батько хлопчика, Білий Ведмідь, почав...
Оповідання та повісті, окрушини

Вільде Ірина (Дарина Дмитрівна Макогон)

Оповідання та повісті, окрушини

1987

Том складають вибрані оповідання і повісті письменниці, окрушини (прозові мініатюри): ліричні етюди, думки, афоризми. Провідна тема представлених тут творів — доля жінки з народу, перед якою Радянська влада відкрила широкий життєвий і творчий шлях.
Сестри Річинські. (Книга друга. Частина перша)

Вільде Ірина (Дарина Дмитрівна Макогон)

Сестри Річинські. (Книга друга. Частина перша)

1987

В томі вміщено першу частину другої книги роману «Сестри Річинські», де розповідається про дальшу долю сестер після смерті батька, котрі самі тепер шукають свого місця в житті. Старші — Катерина й Зоня — примикають до панівних верств суспільства, молодші — Неля, Оля й Слава, — долаючи передсуди свого класу, тяжіють до прогресивної, радикально настроєної молоді.
Сестри Річинські. (Книга перша)

Вільде Ірина (Дарина Дмитрівна Макогон)

Сестри Річинські. (Книга перша)

1986

До першого тому зібрання творів відомої української письменниці Ірини Вільде (1907–1982) входить перша книга роману «Сестри Річинські», відзначеного Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Події твору відбуваються на західноукраїнських землях в 30-х рр. Хроніка родини священика Річинського подається тут на широкому соціально-політичному тлі, яскраво зображено побут різних верств галицького суспільства, боротьбу його передових сил на чолі з комуністами за возз'єднання з Радянською Україною.
Метелики на шпильках. Б'є восьма. Повнолітні діти

Вільде Ірина (Дарина Дмитрівна Макогон)

Метелики на шпильках. Б'є восьма. Повнолітні діти

2007

Три повісті Ірини Вільде — „Метелики на шпильках" „Б'є восьма" і „Повнолітні діти" — стали у свій час етапним явищем у розвитку модерного стилю в українській літературі. Це був свіжий струмінь психологізму, легкої грайливости слова, химерности образу, а заразом — маніфест нової жіночности. Цикл є своєрідним „епосом Юности", художнім міфом про Чернівці, віконцем у ментальний світ західноукраїнської молоді міжвоєнної доби.
У первісному варіянті ці твори не перевидавалися. Книжка адресована...
Війна між псом і вовком

Франко Іван Якович

Війна між псом і вовком

Був собі у господаря Пес, що жив у великій дружбі з Вовком. Зійдуться, бувало, на краю лісу під старим дубом та й балакають собі то про се, то про те. Пес розповідає Вовкові, що чувати в селі, а Вовк Псові розповідає лісові новини.

Раз якось говорить Вовк до Пса...

Жанри

Підписатися на новини

.