Iнститутка

Анотація

Люди дивуються, що я весела: надiйсь, горя-бiди не знала. А я зроду
така вдалася. Уродись, кажуть, та i вдайся... Було, мене й б'ють (бодай не
згадувать!) - не здержу серця, заплачу; а роздумаюсь трохи - i смiюся.
Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче, - то так i моє лишенько. Якби
менi за кожною бiдою моєю плакати, досi б i очi я виплакала. Батька-матерi
не зазнаю: сиротою зросла я, при чужинi, у людях. Хоч не було дiла
важкого, - так забували про мене, чи я не голодна, не холодна, чи жива
я...
Мова: Українська

Поділіться вашими враженнями про книгу

Жанри

Підписатися на новини

.