Війна проти української мови як спецоперація для «остаточного вирішення українського питання»

Анотація

В ті часи, коли в українських землях наприкінці ХІХ — напочатку ХХ ст. зародився новий національний рух, відомий російський великодержавник В. Шульгін писав:

«Незалежна, але вкрай зросійщена Україна є кращим для нас варіантом, аніж Україна у складі Російської імперії з пануванням на її теренах української мови та культури: це ті чинники, що спроможні призвести до повного її виходу з орбіти наших інтересів».

Сучасні кремлівські імпершовіністи, які вважають Україну частиною Росії і не змирились з відновленням незалежної української державності, досі керуються цією настановою. Основним знаряддям реалізації вибудованої ними гуманітарної стратегії щодо України є продовження війни проти української мови, яка триває вже кілька століть, і є війною на знищення української національної ідентичності, як фундаментального системотвірного чинника і підґрунтя української державності. Ця війна була і залишається безперервною: вона здійснювалась з різною інтенсивністю, в різних формах і різними методами впродовж всієї історії українсько-російських стосунків.
Сьогодні війна проти української мови ведеться владою путінської Росії в режимі спецоперації із залученням багатьох представників українського політикуму та створеної в Україні «п’ятої колони», яка діє під прикриттям численних фінансованих і керованих ззовні проросійських організацій та рухів.

Зміст

Володимир Василенко, доктор юридичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний посол України Війна проти української мови як спецоперація для «остаточного вирішення українського питання»
Генеза і мета спецоперації
Механізм і засоби здійснення спецоперації
Перебіг і виконавці спецоперації
Не так тії вороги, як добрії люди
Момент істини для українського політикуму і суспільства
Київ
Український тиждень № 23 (291) від 13 червня 2013 р.
2013
Мова: Українська

Поділіться вашими враженнями про книгу

Жанри

Підписатися на новини

.