Квітнева надія

Анотація

Світлій пам'яті Ніни Павлівни Стрільчук

«Він уперше поцілував мене на великдень. Я не соромилась, бо був ранок і в дворі цвіла абрикоса...»
Кіптяве полум'я свічки хлюпалось об дно черепка з розтопленим воском. Пальці опускали яйце в фарбу і свіжіло воно цвітом абрикоси — червоно-білим, як весняний день.
— Мамо, досить писанок. Лягай уже. Тобі не можна стільки працювати.— Голос долинав з кімнати, де чулося гупання праски і пахло білизною.
— Ні, доню, завтра приїдуть гості. Треба, щоб усім вистачило.— Примружені очі оглядали писанку, немов шукали в її морелевому цвіті загублений спомин.
«...Він підніс мою писанку до місяця і вдивлявся, вдивлявся, не відриваючись, немовби продовжував вранішній ...
Мова: Українська

Поділіться вашими враженнями про книгу

Жанри

Підписатися на новини

.